ЗЖИНА́ТИ

ЗЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЖА́ТИ, зіжну́, зіжне́ш і рідко зожну́, зожне́ш, док., перех. Зрізувати біля самого кореня стебла хлібних та інших рослин. Люд на полі відбував свої господарські обов’язки. Треба зжинати богару [ярі посіви], поливати та обгортати пахту [бавовник] (Ле, Міжгір’я, 1953, 71); Зжав менший брат свою пшеницю і перевіз, як йому велено. Став молотить (Стор., І, 1957, 33); — Нема життя нашому братові. Ти підеш орати, виореш, засієш і зожнеш, а панські козаки приїдуть та й заберуть усе (Мирний, І, 1954, 183). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 564.