ЗЕНЗУ́БЕЛЬ
ЗЕНЗУ́БЕЛЬ, я, ч. Столярний інструмент для виймання пазів у дошках. Працювати зензубелем.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 560.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЗЕНКІ́ВКА →← ЗЕНІ́ТНИЦЯ