ЗДИ́РОК

ЗДИ́РОК, рку, ч. Шар жиру, який здирають під час обробки шкіри. Отак і спинався [Супрун] на ноги у смороді худоб’ячої крові і дубової кори, у бруді провапненої шерсті і здирків (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 116). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 537.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЗДИ́РСТВО →← ЗДИ́РНИЦЯ

T: 100