ЗДЕРЕВІ́ЛИЙ

ЗДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здереві́ти. Оля дивилася на Мотрю з розкритими устами, здеревіла з великого зачудовання, а може, зо страху (Вільде, На порозі, 1955, 23); // у знач. прикм. Пень і старше здеревіле та корою покрите галуззя не терплять від стужі, тоді як молодим верховіттям і пучкам мороз загрожує смертю… (У. Кравч., Вибр., 1958, 318). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 533.