БАГА́ТИЙ

БАГА́ТИЙ, а, е. 1. Який має багатство, володіє великими матеріальними цінностями; заможний; протилежне бідний. І сниться їй той син Іван І уродливий і багатий. Уже засватаний, жонатий (Шевч., II, 1953, 287); // у знач. ім. бага́тий, того, ч. Те саме, що бага́ч. Хто не служив та в багатого. Той не знає лиха! (Укр.. думи.., 1955, 284). 2. на що, чим. Який має багато, в достатку чого-небудь. Багатий на лати Та на дрібні сльози — бодай не втирать! (Шевч., І, 1951, 85); Багатий на смачні страви, розкішний на дорогі трунки обід кінчався (Мирний, II, 1954, 277); Різноманітними корисними копалинами багаті надра України (Наука…, 7, 1956, 7); * Образно. Я дивилась на тебе, мій брате; Що гадала, — не вимовлю зроду, Чим було тоді серце багате. Поховала я в тихую воду (Л. Укр., І, 1951, 67). ◊ Бага́тий ве́чір — вечір напередодні різдва, коли виставляють на стіл багато різних страв. Заступало свято; настав багатий вечір (Мирний, III, 1954, 32); Чим бага́ті, тим і ра́ді — традиційна формула звертання до гостя, припрошування користуватися всім тим, що йому пропонують господарі дому. — Сідайте, сідайте, — стала енергійніше припрошувати й Вутанька. — Чим багаті, тим і раді! (Гончар, II, 1959, 159). 3. Великий, достатній, повний. Звичайно, чув я, що врожай Зібрали ви багатий (Рильський, III, 1961, 51); Секретар мав за своїми плечима багатий досвід партійного працівника і воїна (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 15); * Образно. Дороги веселі Пливуть повз оселі, І осінь багата Заходить у села (Стельмах, Живі огні, 1954, 5). 4. Розкішний, пишний, дуже гарний. Не один попадавсь тоді бідак, який одежиною драний, так постаттю багатий (Вовчок, І, 1955, 366); І непокірні багаті коси, і живучі молоді рухи, і стан одточений — усе заговорило в Назіри заворожливим прочистим говором (Ле, Міжгір’я, 1953, 281). 5. перен. Цінний чим-небудь, високоякісний. Дякую і за обидва збірники: це такий багатий, інтересний матеріал (Коцюб., III, 1956, 344); // Різноманітний, з великим запасом слів (про мову). І виходить Наталка із хати, І виносить вам кухоль води, І така в неї мова багата. Хоч в словник її, чисту, введи. (Забашта, Пісня.., 1961, 20). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 78.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

БАГАТИ́Р →← БАГАТЕ́НЬКО

Смотреть что такое БАГА́ТИЙ в других словарях:

БАГА́ТИЙ (СВЯТИ́Й) ВЕ́ЧІР = БАГА́ТВЕ́ЧІР = БАГА́ТА (РІЗДВЯ́НА) КУТЯ́ = СВЯТА́ (РІЗДВЯ́НА) ВЕЧЕ́РЯ = СВЯТВЕ́­ЧІР (СВЯТВЕ́ЧІР)

Бага́тий (Святи́й) ве́чір = Бага́т-ве́чір = Бага́та (Різдвя́на) кутя́ = Свята́ (Різдвя́на) вече́ря = Святве́­чір (Свят-ве́чір) — переддень (Над­вечір’я) Різдва Христового; господиня запалювала у печі й на припічку (звичайно добутим но­вим вогнем) дванадцять полін і го­тувала дванадцять пісних страв — Святу вечерю (узвар, варені горох та квасоля, смажена капуста, риба, вареники, картопля, гриби, каша гречана з конопляним молоком, голубці з пшоном, коржі з маком та кутя з товченої пшениці); ніякої роботи, крім готування ритуальної вечері, в цей день не роблять, усе наперед має бути приведене до ла­ду; ніщо не повинне було ночувати («світити») цієї ночі поза домом, у чужих руках, позичене; всі члени родини мали бути в зборі («Боже борони де ночувати в людях: увесь рік блукатиме»); бажано було за­миритися з усіма, навіть з ворога­ми, щоб рік був мирний; робилися певні магічні дії на ворога: затика­ли клоччям чи травою всі дірки в лавах з прислівкою: «Не дірки за­тикаю, а роти моїм ворогам»; увесь обряд Різдвяної куті проводить батько; на покуті господар ставив «дідуха», невеликий сніп жита чи пшениці — символ урожаю, а гос­подиня на столі — горщик з узва­ром і горщик з кутею; цей вечір, за повір’ям, має бути присвячений спільній вечері всього роду, на якій нібито присутні й душі всіх померлих родичів, тому їсти тре­ба мовчки, в урочистих роздумах; решту вечері діти розносять дідові та бабі, бідним родичам (див. вечеря 3); за повір’ям, на Святій вечері не можна ані розмовляти, ані вста­вати води напитися, бо будеш усі жнива хотіти пити; чхнути під час Святої вечері — на щастя; госпо­дар кладе під скатерку по «вуглах» столу часник, щоб злу силу відга­няти; цього вечора багато ворожать, а то й заклинають; за при­кметою, якщо ніч зоряна, то це на добрий приплід худоби й урожай ягід; збереглися давні вірування про переміни в цей вечір, зокрема води на вино, пор. у весільній піс­ні: «Що мені Бог дав за паняночку, За паняночку, за невісточку! По воду пішла — вина принесла, По вогонь пішла — золота принесла». Заступило свято; настав Багатий вечір (Панас Мирний). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 23-24.... смотреть

T: 141