БАБУВА́ТИ

БАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст. Бути бабою (див. ба́ба1 6); приймати дітей під час пологів. Лазорчиху взяли в друге село бабувати (Мирний, IV, 1955, 223); [Риндичка:] У вівторок я бабувала у Зіньки Тухленкової (Кроп., І, 1958, 502); Горпина все життя куховарила на весіллях, бабузала на родинах (Кучер, Трудна любов, 1960, 597). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 77.