БАБА́Х
БАБА́Х, виг.
1. Уживається як наслідування сильного низького уривчастого звука.
2. розм. Уживається як присудок за знач. баба́хнути. Бабах у воду (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 75.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БАБА́ХАТИ, БАБА́ХКАТИ →← БАБАКО́ВИЙ