ЗВАРИ́ТИСЯ1

ЗВАРИ́ТИСЯ1, зварю́ся, зва́ришся. Док. до вари́тися 1, 2. — От якби було не вивертатися під осокором та доглядати казанка, то.., може б, уже досі й каша зварилась (Мирний, IV, 1955, 320); Мати казала підождати: ось же картопля звариться (Головко, II, 1957, 78); — Обід зварився, а бідонів знову немає (Кучер, Чорноморці, 1956, 140); В котловані, на дні бульдозерних траншей, спеки налито по вінця, вітерець не дмухне, незвичний там просто зварився б (Гончар, Тронка, 1963, 78); // Опинившись у чому-небудь киплячому (у воді, смолі і т. ін.), загинути, вмерти. Сестри нема. Так і пропала, немов од сонця ковилі… А батько, кашовар невдалий, зварився якось у котлі… (Сос., І, 1957, 358). ЗВАРИ́ТИСЯ3 див. зва́рюватися. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 461 - 462.