ЗВІ́КУЗРО́ДУ

ЗВІ́КУ-ЗРО́ДУ, присл. З самого початку, давно. Благословенна та земля, Що полюбила звіку-зроду Труд ратая і коваля (Нех., Чудесний сад, 1962, 11). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 482.