ЗАШЕ́МРАТИ

ЗАШЕ́МРАТИ, аю, аєш і ЗАШЕ́МРІТИ, ію, ієш, док., без додатка і чим, розм. Почати шемрати, шемріти; зашелестіти. Чекання і тиша. Лиш вітер не втих І, шумно сковзнувши по срібному віттю, Зашемрав стрічками знамен бойових (Бажан, Роки, 1957, 256); Зашемрів, захрустів вогкий пісок, і човен легко плюснув у воду (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 675). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 413.