ЗАЧУ́МЛЕНИЙ

ЗАЧУ́МЛЕНИЙ, а, е. 1. Те саме, що зачумі́лий 1. За вікном — сторожка мертва вулиця. Все місто — зачумлене гробовище (Кач., II, 1958, 309); * У порівн. Я почувала себе як зачумлена (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 34). 2. перен. Те саме, що зачумі́лий 2. Як війна вирувала довкола, розливаючи ріками кров, у будьоннівське військо Микола на зачумлену шляхту пішов (Гонч., Вибр., 1959, 95). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 411.