ЗАХЛЯ́ЛИЙ

ЗАХЛЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до захля́нути, захля́ти; // у знач. прикм. — Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні; ще гірші од наших циган? — спиталась Богаза (Н.-Лев., III, 1956, 296); Есесівці тюпали в своїй обвислій, зганьбленій уніформі, опустивши погляди вниз, тупо скоряючись долі. Спітнілі, зарослі, обшарпані, мов юрмища захлялих лісових волоцюг (Гончар, III, 1959, 451). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 383.