ЗАХИЛЯ́ТИ

ЗАХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., перех., розм. 1. Відводити назад, закидати (голову). Тимоха.. як витягнеться, голову захилить, вона йому закрутиться, то він так і точиться (Кв.-Осн., II, 1956, 292); // перен., рідко. Спрямовувати, схиляти до чого-небудь. [Борис:] Всі думи, всі мої помисли я захиляв до чесної праці, до чесного життя! (Кроп., І, 1958, 437). 2. Закривати, зачиняти що-небудь (двері, вікна і т. ін.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 378.