ЗАХИ́РІ́ТИ

ЗАХИ́РІ́ТИ, хи́рі́ю, хи́рі́єш. Док. до хи́рі́ти. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка: постарів, захирів (Мирний, II, 1954, 275); Йонька вважав себе за хазяїна двору і був переконаний, що якби не він, то господарство б захиріло (Тют., Вир, 1960, 88). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 378.