ЗАХВИЦА́ТИ

ЗАХВИЦА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка, розм. Почати хвицати, бити задніми ногами, копитами (звичайно про тварин). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 377.