ЗАТІ́СНЕНИЙ

ЗАТІ́СНЕНИЙ, а, е, діал. 1. Дієпр. пас. мин. ч до затісни́ти. Подвір’я було вузеньке, затіснене мурованим парканом (Фр., VII, 1951, 258). 2. у знач. прикм., перен. Вузький, обмежений. Се — жінки-бюрократки, ..жінки з дуже затісненим круговидом життєвих інтересів, симпатій і антипатій (Фр., II, 1950, 331). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 352.