ЗАСТРІ́ЛЮВАТИСЯ

ЗАСТРІ́ЛЮВАТИСЯ і ЗАСТРЕ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАСТРІ́ЛИТИСЯ і ЗАСТРЕ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Убивати себе з вогнепальної зброї. Як покинеш в сю хвилину Ти мене хоч би на жарт, — Я застрелюсь, я загину, Бо без тебе жить не варт! (Л. Укр., IV, 1954, 106); Щойно він хотів застрелитись, але не встиг — револьвер було в нього вибито з рук (Гончар, II, 1959, 100). 2. тільки недок. Пас. до застрі́лювати, застре́лювати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 334.