ЗАРІ́ЧЧЯ

ЗАРІ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість за річкою. На заріччі, в другій частині села, де були порозкидані поміж скелями каменоломні, жили в чепурненьких міщанських хатках чорноокі парубки з італійськими прозваннями — каменярі (Вас., І, 1959, 237); Спасо-преображенська церква була на заріччі, за Хоралом (Бурл., О. Вересай, 1959, 74). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 293.