ЗАПРИ́ДУХ

ЗАПРИ́ДУХ, у, ч., розм. Дуже міцна горілка. Палій випив повний келих старки і крякнув. — У! та й міцна ж гаспидська! от запридух! (Морд., І, 1958, 153). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 277.