ЗАПИТА́ЛЬНИЙ

ЗАПИТА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який виражає запитання (у 1 знач.); запитливий, питальний. Час від часу кидав [Іван] запитальний погляд у бік Сеспеля (Збан., Сеспель, 1961, 288); Неважко перевірити на слух мелодію цих двох основних мовних інтонацій — запитальну, на підвищенні тону, і стверджуючу, на пониженні (Худ. чит.., 1955, 44); // спец. Який містить у собі низку питань. Запитальний листок. 2. канц., заст. Прикм. до за́пит 1. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 256.