БІЛИ́ЗНА1

БІЛИ́ЗНА1, и, ж., збірн. Вироби з тканин (переважно білі) для одягання на тіло або для побутових потреб (на постіль і т. ін.). Прийшов він до річки, поскидав з себе білизну (Чуб., II, 1878, 401); Сойка змахує з себе нічний халат і білизну й шугає під душ (Тудор, Вибр., 1949, 34); На ліжка послали чисту, накрохмалену білизну (Коз., Сальвія, 1959, 31). БІЛИ́ЗНА2, и, ж. (Aspius aspius). Хижа прісноводна промислова риба. БІЛИЗНА́, и́, ж. Абстр. ім. до бі́лий 1; білість. Весело сміялася [школа] білизною своїх стін (Збан., Малин. дзвін, 1958, 3); Брови довгі і тонкі підкреслювали білизну крутого дівочого чола (Цюпа, Назустріч.., 1958, 104). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 181.