Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
БІЙ, бо́ю, ч.1. Дія за знач. би́тися 2; бійка.Після бою кулаками не махають (прислів'я);Він бігав, як роздратований півень, що б'є себе крильми і витяг... смотреть
БИ́ТВА (тривалий, жорстокий або вирішальний, генеральний бій), БАТА́ЛІЯ заст., уроч., БОЙОВИ́ЩЕ заст., уроч., БОЙОВИ́СЬКО заст., уроч., БРАНЬ уроч., ПИ... смотреть
Баталія, битва, бійня, бойня, бойовисько, бойовище, боротьба, брань (заст.), братовбивство, вбивство, герць, двобій, двоборство, зіткнення, змага, кост... смотреть
бою, ч. 1) Дія за знач. битися 2); бійка. 2) Сутичка ворожих військ або військових з'єднань і т. ін. Смертельний бій. 3) перен. Змагання, боротьба за ... смотреть
бою, ч. 1》 Дія за знач. битися 2); бійка.2》 Сутичка ворожих військ або військових з'єднань і т. ін. Смертельний бій.3》 перен. Змагання, боротьба за... смотреть
I1) (сутичка) battle, combat, fight, actionзустрічний бій — encounter attack; амер. meeting engagementбрати з боєм — to take by storm (by force)без бою... смотреть
ви́грати бій. Домогтися, досягти свого; перемогти. Ганна тужить. А ти гадав, що виграв бій, нікчемний переможче, не ти, Захар їй дорогий, Захар їй найдорожчий (П. Дорошко). прийма́ти / прийня́ти бій. Вступати в гарячу суперечку, в полеміку з кимсь; сперечатися, боротися і т. ін. (Ольга Антонівна:) Я скажу, що тебе нема, що ти хворий. (Лисенко:) Ні, не треба… Я прийму бій. Все одно з ними треба колись схрестити мечі (Ю. Мокрієв).... смотреть
[б'ій]бойу, ор. бойеим, м. (ў) боуйу, мн. боуйі, боуйіў
імен. чол. роду1. дiя за знач. битися; бiйка2. сутичка ворожих вiйськ3. змагання, боротьба за що-небудьбой
【阳】 战斗, 交战В бою 在战斗中Взяти в бою 用战斗取得, 争得
[bij]ч.bitwa
Ярус оборонної башти чи стіни, залежно від ролі у захисті споруди і розташування розрізняються варовий, середній і підошовний.
Де ідуть бої, там є й герої.Війна виявляє справжніх героїв.
(род. бою) 1) бой, сражение, битва, побоище (с большим количеством убитых) 2) (разбитые предметы) собир. бой
бою m bój, bitwa ~ биків walka byków смертельний (смертний) ~ walka na śmierć ż życie поле бою pole bitwy
сутичка, БИТВА, (рукопашний) січа; (за волю) змагання, боротьба, змаг; У ФР. бійка; Р. БИТТЯ.
Барацьбабойзмаганне
Бій, бо́ю, бо́єві, бо́єм, в бою́; бої́, бої́в, боя́м
(бойові дії противників) сутичка, зіткнення, битва, заст. брань.
{бій} бо́йу, ор. бо́йеим, м. (ў) боуйу́, мн. боуйі́, боуйі́ў.
бій іменник чоловічого роду * Але: два, три, чотири бо́ю
Strid, kamp, slag
Strid, kamp
battle, combat, fight, fighting
Strid, kamp
бій:◊ бій на ко́нях → "кінь"
барацьбабойзмаганне
барацьба бой змаганне
техн. воен. бой
бій, бою
ბრძოლა
бій навкулачки див. кула́чний бій. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 38.