ЗАНИ́ШКНУТИ

ЗАНИ́ШКНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що замовкнути. — Занишкніть, уха наставляйте І слухайте, що я скажу (Котл., І, 1952, 249); Настає нарешті той день, .. коли малюк-першокласник в радісному захваті довго калататиме тим важким дзвоником у коридорі, а вони, завтрашні випускники, занишкнуть, причаєно й схвильовано слухаючи це знайоме дзеленчання (Гончар, Тронка, 1963, 134); Занишкли, стихли нічні птахи (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 103). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 231.