БІДНЯ́ЖКА

БІДНЯ́ЖКА, и, ж. і ч. Пестл. до бідня́га. Еней, попливши синім морем,.. Боровсь з своїм, сердега, горем, Слізьми, бідняжка, обливавсь (Котл., І, 1952, 87); У Ради сильніша форма [кору], ніж у Зорі, і вона, бідняжка, лежить в великій гарячці (Л. Укр., V, 1956, 293). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 178.