ЗАЛІ́ЧЕНИЙ
ЗАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до залічи́ти; // залі́чено, безос. присудк. сл. — В село! — гукнув Суддя: — скликать на завтра люди! Хто стане за гучка, тому з роботи буде П’ять днів залічено (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 192.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЗАЛІ́ЧЕННЯ →← ЗАЛІ́ТУВАТИ