ЗАДУ́ТИЙ1

ЗАДУ́ТИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заду́ти1 З, 4. Згас [Годієра], як задута свічка (Фр., VIII, 1952, 97). ЗАДУ́ТИЙ2, а, е, техн. Дієпр. пас. мин. ч. до задути2 . 24 січня 1872 року була задута перша доменна піч (Визначні місця Укр., 1958, 497); // заду́то, безос. присудк. сл. На Череповецькому металургійному заводі після капітального ремонту задуто першу доменну піч (Роб. газ., 7. X 1962, 1). ЗАДУ́ТИЙ3, а, е. діал. Набряклий. Жук бликнув — і схопивсь. Голова його була закустрана; очі задуті; лице заспане (Мирний, І, 1954, 335); Задуте лице. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 118.