ЗАВ’Я́ЛИЙ

ЗАВ’Я́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до зав’я́нути, зав’я́ти. 2. у знач. прикм., перен. Виснажений, кволий (про людину). Син оброслий, зав’ялий, замлілий, невістка — як та калина… (Мирний, IV, 1955, 44). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 65.