ЗАВІДНИ́Й

ЗАВІДНИ́Й, а́, е́. Те саме, що заводни́й. Завідні іграшки; * У порівн. — Сидить [поранений], скулившись, і, притримуючи ліву руку, хитається, як завідна лялька. (Тют., Вир, 1964, 348). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 50.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЗАВІ́ДОМИЙ →← ЗАВІ́ДАТИ

T: 62