ЗАВІ́З

ЗАВІ́З, во́зу, ч. 1. чого. Те само, що заве́зення. В результаті [спалювання сірки замість колчедану] більш як у два рази скоротиться завіз сировини на завод, знизиться вартість її перевезень (Наука.., 6, 1959, 24); Завіз пального в радгоспи. 2. Якась кількість чого-небудь, що завозиться кудись. [Єфрем:] На лотоках вода скаженіє, реве!.. І тільки на один постав меле [млин]? Чи завозу нема, чи несправне колесо?.. (Кроп., IV, 1959, 349); — До ночі, тату, впораєтесь? — спитала Зінька. — Навряд, завіз великий. Прийду додому, може, тільки завтра надвечір (Шиян, Баланда, 1957, 20). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 50.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЗАВІЗВА́ННЯ →← ЗАВІ́ДУЮЧИЙ

T: 107