ЗАБУР’Я́НЕННЯ

ЗАБУР’Я́НЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. забур’я́нити і забур’я́нитися. Не можна допускати забур’янення пристовбурних кругів підсаджених дерев, щоб не висушувати і не виснажувати грунту (Колг. Укр., 2, 1957, 32). 2. Те саме, що забур’я́неність. Встановлення на культиваторі лап провадиться залежно від строку культивації та забур’янення міжрядь (Картопля, 1957, 129). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 33.