ЗАБО́ВТУВАТИ

ЗАБО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБО́ВТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Замочувати, забризкувати одяг знизу. 2. перех. Розмішувати що-небудь у рідині. Холодну воду борошном забовтала [Маруся] (Григ., Вибр., 1959, 35). 3. тільки док., неперех. Почати бовтати (див. бо́втати 3). Вже на березі Замфір підняв цигана догори, аж той забовтав ногами в повітрі (Коцюб., І, 1955, 212); Кудлатий пес забовтав хвостом і зіп’явся на воза (Епік, Тв., 1958, 532). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 25.