ЗАБИНТО́ВУВАТИ

ЗАБИНТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБИНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Перев’язувати, обгортати бинтом, марлею і т. ін. Поки Мирослава оглядала рану, Артем мовчав. А як стала вже забинтовувати, озвався раптом (Головко, А. Гармаш, 1954, 325); Дістав [Лаврін] із сумки марлю й забинтував собі руку (Донч., III, 1956, 119). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 20.