ЗАІСКРИ́ТИ1

ЗАІСКРИ́ТИ1, и́ть, док. Те саме, що заіскри́тися. Дрібні хвильки заіскрили і спалахнули багрянцем (Коз., Гарячі руки, 1960, 146); Хлопчик побачив добре знайоме йому лице матері; очі його заграли, заіскрили радістю (Мирний, І, 1954, 323); // безос. Микола розмахнувся і так ударив кайлом в землю, що аж заіскрило (Ткач. Плем’я.., 1961, 48). ЗАІСКРИ́ТИ2 див. заі́скрювати. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 130.