ЗА́ГОДЯ

ЗА́ГОДЯ, присл., розм. Те саме, що заздалегі́дь. — Тільки, діду, я загодя скажу, що в мене є невеличкий хлопчик (Н.-Лев., IV, 1956, 217); Марія скоро помітила Юрків замір і загодя люто вдарила його по руці (Козл., Ю. Крук, 1950, 89). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 83.