ЖИТИ́НА
ЖИТИ́НА, и, ж., діал.
1. Стебло жита. А ось край стежки жовтий колосок Похилена житина ледь тримає, Колише зерно і сама дрімає (Вирган, В розп. літа, 1959, 122).
2. Зернина жита.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 532.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ЖИ́ТИСЯ →← ЖИ́ТИ