ЖИЛЕ́Т

ЖИЛЕ́Т, а, ч. Те саме, що жиле́тка 1. Платон Антонович вдягнувся по-святковому — в тонкій батистовій сорочці, в сірому жилеті (Десняк, Вибр., 1947, 19); На кухні з’явився сам господар у жилеті на кролячому хутрі й нових шкарпетках (Чорн., Визвол. земля, 1959, 31). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 529.