ЖА́БА1

ЖА́БА1, и, ж. Невелика безхвоста земноводна тварина, задні кінцівки якої довші, ніж передні, і пристосовані до стрибання. А жаби крякають, гудуть (Шевч.. II, 1953,16); Жаба підскочила і впала на кладці білим черевом догори (Донч., VI, 1957, 135); * Образно. [Іван (сердито):] Да не кавкай, жаба! Не до тебе говорять (Мирний, V, 1955, 214); * У порівн. Дметься, як жаба проти вола (Укр.. присл.., 1955, 174); — В Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (Н.-Лев., II, 1956, 264). ◊ Жа́ба пить (ци́цьки, ци́ці) дасть кому — утопиться, пропаде, загине хто-небудь. [Семен:] На середині [річки] як підхопило мене бистрею, — я аж злякавсь… Думаю: закрутить, потягне на дно, тут мені жаба і пить дасть… (Кроп., III, 1959, 88): Іван шарпнув човен угору, Гирчук звалився, — Жаба цицьки тобі дасть, — пробурмотів Іван (Гуц., Скупана.., 1965, 265); Жа́бі по колі́на — неглибоко. —Та не втопишся, бабо, бо навіть і серед ставка старій жабі по коліна (Н.-Лев., II, 1956, 376). ЖА́БА2, и, ж., мед., заст. Ангіна. ∆ Грудна́ жа́ба — серцева хвороба, що супроводжується сильними болями в лівій частині грудної порожнини; стенокардія. Однією з частих хвороб серця є стенокардія, або грудна жаба (Наука.., 3, 1957, 16); Кажуть, що у мене порок серця і грудна жаба на грунті сердечної слабості (Коцюб., III, 1956, 346). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 499 - 500.

Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»

ЖАБЕНЯ́ →← ЖІРОНДИ́СТСЬКИЙ

T: 178