ЕСКАДРО́ННИЙ

ЕСКАДРО́ННИЙ, а, е. Прикм. до ескадро́н. —Було нас дванадцять козаків з бригади Криворучки, тринадцятий — Янсон — наш політрук, Танька — ескадронна баришня, три карабінки і сто двадцять п’ять бойових куль (Кач., II, 1958, 130); // у знач, ім. ескадро́нний, ного, ч., розм. Командир ескадрону. Ескадронним сказано: — Знай же, Опанас, Ту шляхетську голову добре пригощай! (Мал., Звенигора, 1959, 16). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 487.