ДУРІ́ННЯ1

ДУРІ́ННЯ1, я, с. Дія за знач. дури́ти. Все, що було, це омана. Всі його поцілунки та впевнення — се дуріння, брехня (Гр., II, 1963, 138). ДУРІ́ННЯ2 я, с. 1. Дія за знач. дурі́ти 2, 3. [Марфа Варфоломіївна:] Я вже скінчила.. і з марінням, і з дурінням (Кроп., II, 1958, 272). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 438.