Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
драпа́к — 1) знаряддя для повторного обробітку ґрунту, вид найпростішого культиватора, що поширився в Україні у другій половині XIXст.; 2) драпака́ — бігом, хода; дава́ти драпака́ (від драпати) — швидко тікати, бігти куди-небудь. Забираю свої манатки та драпака через гори додому (І. Франко); Перелякані жовніри… хапались за палаші, за пістолі, деякі дали драпака (О. Стороженко). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 200.... смотреть