ДОЩАНИ́Й
ДОЩАНИ́Й, а́, е́. Зробл. з дощок. І досі бачу ту залізну лопатку, якою батько набирає вугля з дощаної скрині (Фр., IV, 1950, 187); На піщаних горбах виростали дощані будиночки геологів (Цюпа, Україна.., 1960, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 402.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДОЩА́НИК →← ДОЩІ́ВКА