АНТОНІМІ́ЧНИЙ
АНТОНІМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до анто́нім. Для уточнення означуваного використовується поєднання двох синонімічних або антонімічних слів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 51.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
АНТОНІМІ́Я →← АНТОНІМІ́ЧНІСТЬ