ДОЖИДА́ННЯ

ДОЖИДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дожида́ти і дожида́тися. І ось обоє в дитячім урочистім дожиданні сіли на скелі над виром (Фр., VI, 1951, 311); П’ять днів минуло в моторошно важкому дожиданні (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 166). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 346.