ДОГОВОРИ́ТИ
ДОГОВОРИ́ТИ див. догово́рювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 341.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДОГОВОРИ́ТИСЯ →← ДОГОВО́РЕНИЙ