ДОВОРОЖИ́ТИ

ДОВОРОЖИ́ТИ, рожу́, ро́жиш, док. Закінчити ворожити. Чого ж вона [циганка] йому ще не сказала? Не доворожила? (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 170). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 337.