ДОБРОПОРЯ́ДНІСТЬ
ДОБРОПОРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. добропоря́дний. Одне слово — не Миколка в нас, а самі правила шкільної поведінки та учнівської добропорядності (Збан., Мор. чайка, 1959, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 325.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДОБРОПОРЯ́ДНИЙ →← ДОБРОНРА́ВНИЙ