ДИРЕ́КТОРКА
ДИРЕ́КТОРКА, и, ж., розм. Жін. до дире́ктор 1. Кожний твір.. переходив гостру критику пані директорки (Фр., XVI, 1955, 237); Директорку дитбудинку Василь знав ще з студентських років (Томч., Готель.., 1960, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 282.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДИРЕ́КТОРСТВО →← ДИРЕКТОРА́Т