ДИМО́ЧОК

ДИМО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до димо́к. Ось вітер димочок з хати на хату кида, як клубочок (Щог., Поезії, 1958, 85). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 279.