ДИКЦІ́ЙНИЙ
ДИКЦІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до дикції. Непомітною в житті, але дуже неприємною у сценічній мові дикційною вадою є нечітка вимова кінцевих складів (Худ. чит.., 1955, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 276.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДИ́КЦІЯ →← ДИКУ́НСЬКИЙ