ДЗЮРИ́ТИ
ДЗЮРИ́ТИ, и́ть, недок., розм. Текти, витікати тонким струменем, струмком. Густе молоко дзвінко дзюрить в дійницю та затікає теплим струмочком аж на рукав (Коцюб., II, 1955, 324); Трьома струмцями піт з його дзюрив (Граб., І, 1959, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 268.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
ДЗЮ́РКІТ →← ДЗЮ́БНУ́ТИ